о.
но разве ж услышат?)))

Він зрозумів, що люди пропускають повз вуха мої заклики вчити матчастину та будувати інституції знизу.

"...Началось всё беседой с Юки. "А у вас в школах есть советы классов?" спросил он. Японцы все очень любопытные и часто задают вопросы, а Юки в школе был президентом класса. "Ага, есть, но это "потёмкинская деревня", говорю. "Что это — потёмкинская деревня?" - не понял он. Я объяснил: "Совет ничего не делает, а кто будет старостой — решает классная, дети просто поднимают руки". "О, а как же у вас тогда дети учатся голосовать и управлять?" - недоуменно спросил Юки.

Хорошо, что возраст позволяет мне многозначительно промолчать. Я промолчал. Но в самом деле, а как? Да и надо ли? Много лет же приходили-слушали-единогласно-разошлись. Ну, иногда на собрании кооператива сидишь такой, в уголке, и вспоминаешь фильм "Гараж". Взрослые вроде люди, а ведут себя... Как кто? Дети? Нет, дети добрее. Как дикари".

Українці не розуміють і не можуть розуміти, що воно таке - "інституції".

ІНСТИТУЦІЄЮ є СУКУПНІСТЬ правил (у вигляді формальних та/або неформальних норм, символів, паттернів, тощо, які регулюють БУДЬ-ЯКУ сферу діяльності осіб.

ХОЧ ЯКІСЬ, хоч найпримітивніші - але інституції наявні завжди, навіть в стадах диких мавп. Інституції постійно змінюються - в одних випадках повільно, в інших - швидко, а деколи - кардинально та одномоментно.

В Україні наразі залишилися лише уламки інституцій, успадкованих від СРСР, тому що нічого нового українці не побудували - і побудувати не могли, тому що їх не було кому цьому навчити. Тому що їхні батьки та діди також не вміли, а останнє покоління, яке ще вміло - давно померло.

І це вже не вперше, на жаль, коли я вважаю самоочевидними речі, які насправді взагалі не зрозумілі абсолютній більшості тих, до кого я намагаюсь достукатись.

...Але я не можу погодитись з тим, що на Майдані можлива якась "самоорганізація", яка виходить за межі "дрібної побутової". Ні, ні, і ще раз - НІ!

Для успішної самоорганізації потрібно або З САМОГО ДИТИНСТВА вчитись "голосувати та управляти" (так само, як діти легко та невимушено вчать рідну мову, навіть таку безмежно складну, як, наприклад, угорська, тому що "всотують її з молоком матері"), або - вже в дорослому віці СПЕРШУ ВИВЧИТИ ТЕОРІЮ, а потім довго-довго практикуватись (так само, як вчать іноземні мови дорослі люди, і те - виходить далеко не в усіх - прєвєд, Дєдушко Бімба!).

Зрозуміло, що навички "голосування та управління" у абсолютної більшості українців - на рівні плінтуса, і при цьому українці не розуміють і не можуть розуміти всієї глибини свого невігластва щодо цих навичок.

САМЕ ТОМУ Я З САМОГО ПОЧАТКУ КАЗАЛА, ЩО МАЙДАН - ЦЕ СИМУЛЯКР ТА ПУСТА ТРАТА ДОРОГОЦІННОГО ЧАСУ.

Майдан - це таке саме безглуздя, як якщо би група дорослих людей спробувала ЕКСТРЕНО, НЕГАЙНО, ТУТ І ЗАРАЗ - вивчити якусь складну іноземну мову суто на слух, без підручників та вчителів.

...І саме тому мені так боляче спостерігати за розчаруванням моїх друзів, які дарма вбили купу часу, сил, втратили здоров'я чи навіть свободу на тому безглуздому Майдані.

Вибачте мене за те, що я вчасно не знайшла для вас потрібних слів.

Зате їх знайшов ЖЖ-юзер merera:

"...В итоге я пересилил себя и спросил, как в ихней японской школе учатся управлять и голосовать. Юки дал мне ссылку на американские "Roberts Rules of Order" (скачати російською можна тут - http://www.twirpx.com/file/1307649/ ). Эта книжка перевернула моё представление о демократии. Люди, демократия на Западе - это не раз в два года прогуляться к избирательной урне. У них там каждый приходской совет, каждое общество филателистов и все советы директоров работают как полноценные парламенты и эта книжка на 200+ страниц - это стандартный сборник процедур собраний, которыми они все руководствуются. Сказать, что я был поражён — это ничего не сказать. Там есть даже профессиональные председатели: люди, досконально изучившие сборник, их приглашают вести сложные, конфликтные собрания.

Резюмирую. "Строить институции" это учиться слушать друг друга, учиться соблюдать правила дискуссий и принятия решений. На каждом собрании, в любом авиамодельном кружке и обществе любителей пива. И уж конечно там, где решаются серьёзные денежные вопросы: в ОСББ или собрании кооператива. На изучение этих процедур действительно надо много лет, особенно на выработку привычки добровольно им подчиняться. Но дело стоящее, японцы на себе проверяли".