МОК объявит решение по поводу российской сборной в 17:00 по Москве

Президент МОК Томас Бах проведет телеконференцию в 16:00 по швейцарскому времени (17:00 по Москве) в воскресенье, 24 июля, сообщил официальный сайт МОК. Телеконференция пройдет по итогам заседания Исполкома МОК, на котором обсуждался вопрос об участии или неучастии российской сборной в Олимпиаде в Рио-де-Жанейро.

Ранее сегодня британская газета The Daily Mail со ссылкой на свои источники писала, что все 387 спортсменов из России, которые должны принять участие в Олимпиаде в Рио-де-Жанейро, будут не допущены к Играм из-за обвинений в поддержке допинга на государственном уровне.

Ткачев Юрий
51 мин ·

"Социально-политическая функция" Савченко очевидна: это классический проект по расколу оппозиционного электората (также, как все эти Демальянсы и прочее - проект по расколу промайданного электората).

То есть, мы, конечно, можем с интересом наблюдать за тем, как Савченко генерирует ЗРАДУ и как вчерашние поклонники Савченко сегодня жрут её с говном. Главное просто не забывать, что всё это - шоу. Ничего личного, только политтехнологии. Савченко может быть интересна с технологической точки зрения, но это не повод сколь угодно серьёзно относиться хотя бы к одному звуку, который она произносит.

http://timer-odessa.net/news/savchenko_ … m_798.html

Савченко: Украину примирит референдум

Нардеп от «Батькивщины» Надежда Савченко, выступая в Одессе, заявила, что Запад и Восток Украины сможет объединить референдум по вопросу децентрализации власти.
«Нужно будет провести референдум, и поставить там такие вопросы, которые будут объединять страну, например, хотим ли мы децентрализации власти? Хотите ли вы, чтобы вы могли, например, выбирать губернатора, а не чтобы вам его назначали из Киева, выбирать мэра? У нас майдан выходил за это самое: люди хотели больше самостоятельности и полномочий на местах, и чтобы деньги, которые они зарабатывают, использовались на благо их города или их села», — пояснила Савченко.

Один за всех и все за одного.

Евгений Мураев

Многие ожидали резкой беседы, даже конфликта. Скажу честно: я к такому не готовился, но в глубине души предполагал, что беседа может получиться весьма резкой, до крика. Украинские СМИ делают свою работу, и за два года у меня сложился довольно специфический и однобокий образ Надежды. Однако беседа получилась совсем другой: откровенной, интересной, хотя и чуть беспорядочной из-за нагромождения форматов (отчёт, дискуссия, интервью). Но, в основном, она была конструктивной. Главный итог этого интервью - показать всей Украине, что общий язык найти можно. Даже если один человек говорит по-русски, а второй по-украински; даже если один участвовал в войне, а второй всегда был против нее; даже если один всегда был знаменем ура-патриотической массовки, а второй ее всегда раздражал. Дело ведь не в массовке, хотя она себя и считает центром мира и, кстати, совершенно зря. Дело в нашей стране, которую мы одинаково любим и не собираемся покидать. Если нам тут жить - надо договариваться, надо строить общую жизнь, искать общие интересы, но с учетом личного пространства каждого. Теперь я точно знаю, что это возможно и у нас должно получиться.

Евгений Мураев, Народный депутат Украины
Мы объективно очень разные люди, но при этом у нас объективно совпадают взгляды на очень многие вещи. На необходимость решать проблемы с Донбассом переговорами, а не войной. На расширение полномочий регионов. На институт президентства, полностью изживший себя. Лично для меня это стало большой неожиданностью. И, может быть тоже впервые, я больше буду слушать, чем говорить. Хочется надеяться, что эта беседа сможет подтолкнуть кого-то к правильным мыслям и поступкам, а нашу страну - к дорожке в другую сторону. Туда, где ей суждено стать государством, где хватает места всем - людям, мнениям, концепциям прошлого и будущего. Начало положено.

Відкритий лист до Надії Савченко
Ніколи не приховував до Вас, пані Савченко свого ставлення. Ще з тих часів, коли Вас було призначено першим номером у списки «Батьківщини» для підняття потенції цієї промосковської банди. Тоді на мене сичали й мене проклинали. Обзивали різними негарними словами: героїню зачепив.

Так от: ніяка Ви для мене не героїня і ніколи нею не були. Бо я добре знаю від наших спільних знайомих-луганчан, як Ви насправді воювали. Про Ваші пиятики та цікаві взаємовідносини з чоловіками; про Вашу брутальність і хамство, про вашу тягу до садизму і про «подвиги» на ниві мародерства, через що Ви й потрапили у полон.
Я до останнього намагався не розкривати все те перед загалом, бо людина є слабкою і та сама горілочка та те саме мародерство не лише за Вами стоять. Але хлопці, які вживали та витягали з розбитих хат консервацію – вони воюють і гинуть за Україну (хоч це і не вибачає їхніх «подвигів»), а Ви…
А Ви, пане «героїня», за земельну діляночку на березі озерця і за жирні депутатські харчі, за табло у конвертиках, які підкидує час від часу Вана своїм прісним.
Та і це не по двигнуло мене написати на Вашу адресу (хоча навряд чи Ви це читатимете – це скоріше особистий викид люті та відрази на сторінку, аби не носити те, що накипіло у собі) цього листа десятки депутатів мають і конвертики, і діляночки, і машини, і квартири, зареєстровані на тещ та мам, але я листів їм не пишу.
Мене подвигнуло написати цього листа особиста образа. Ви, пані Савенко насмілилися вихлюпнути на голову мені, моїй дружині та моїм дітям відро помиїв. Сиджу і обтікаю. Ще ніхто, а особливо Герой України так до мене не ставився.
Скажіть, Надія Вікторівна, хто Вас напоумив закликати попросити у садистів, бандитів, мародерів, убивць, терористів пробачення? Це Ви самі придумали, чи Вам на бомажці написали?
Це я маю просити пробачення? У них? За що?!
Я маю просити пробачення, що потвори у камуфляжі залишили мене без даху над головою? Що оголосили «врагом народа ЛНР»? Я маю просити пробачення, що мене, дружину та двох дітей ледь не пристрелив п’яний «визволитель» у липні 2014 року? Я маю простити пробачення за те, що мене називали «фашистом»? За те, що моя дружина у вигнанні посивіла у свої тридцять п’ять, а молодша донечка все ще прокидається ночами й плаче за своєю подушечкою, що її довелося залишити в Луганську? Я маю за це вибачитися?
Я маю вибачитися перед Родіоном Мірошником, який є правою рукою Плотницького і «смотрящім» в Луганську від Єфремова за те, що іще у 2013 році назвав мою дитиною «недорасою» лише за те, що вона навчалася в українській школі?
Моя сусідка Віолка Юлдашева залишилася удовою з 5 дітьми, бо російський снайпер убив її чоловіка під Савур-могилою. Запропонуєте їй теж попросити пробачення? І дружина Володимира Рибака має попросити пробачення у тих, хто розпоров її чоловікові живіт?
Ви, пані Савченко – моральний покруч. Вас не били і не ґвалтували по 15 чоловіків одразу. Вам дозволяли фейкові голодування на дитячих сумішах, аби робити картинку для телевізора. Вам зробили ремонт у камері і поставили телевізор. Замість того, аби дозволити немитим бандитам із сусідньої камери мати вас вдені і вночі, Вам дозволяли тупі книжечки писати. Вам навіть дозволяли надівати майку з Тризубом на судове засідання. За які заслуги?
Вам не зрозуміти хлопців, котрим за витатуйований на передпліччі Тризуб відрубали руку по саме плече; яким випалювали витатуйований на лівому боці грудей Тризуб праскою; яким випікал очі і відрізали носи.  Вам не зрозуміти 20-річних хлопців, яких кастрували чеченські найманці. Знаєте, як це робиться? О, там майстри працюють: заганяють задній прохід особливу шиповану палицю, ривок – і усе чоловіче «господарство»  на свіжому повітрі. Навіть крові немає. Може, запропонуєте цим бідолахам також вибачитися?
Ви  повернулися з узиліща з відгодовованю під час «голодувань» дупою й мордякою – хоч поросят об неї бий. Вам не зрозуміти ставлення до «настоящих воинов ДНР» дівчини, яка потрапила до підвалів донецького СМЕРШу. На ній живого місця не залишили. Кісточки поламані, цілковите виснаження. Головне – її ґвалтували, довго, вигадливо; ґвалтували гумовими палицями і пляшками з-під пива. Вона досі на реабілітації у Дніпрі, у стані напівбожевілля. Запропонуйте їй та її мамі вибачитися перед катами, що таке вчинили.
Якби член британського парламенту 1943 році запропонував британцям вибачитися перед есесівцями; випити по сто фронтових грамів з Гіммлером і посміхнутися Калтенбруннеру, його б негайно загорнули в мокрі простирадла і відвезли до лікарні. Ви дозволяєте собі пропонувати те саме.
Ви пропонуєте вибачитися перед потворами, які здирали живцем шкіру з людей, ґвалтували, грабували. Не через необхідність – їсти хотілося чи жінку, а для того аби принизити, втоптати у багно. Знаєте, чому люди довго ще не ловитимуть рибу в Ісааківському водосховищі? Раджу поїхати до свого дружбана Плотницького, тяпнути з ним склянку шмурдяку, надіти акваланг і пірнути. А випірнувши вибачитися.
Ви кажете, якщо ми не вибачимося перед «Моторолою» та «Бєсом» - війна не закінчиться?  Можливо. Але як на мене, краще воювати ще 10 років, аніж діяти за Вашим рецептом. Бо навіть якщо Ви зупините таким чином війну, я не зможу повернутися до Луганська, не зможу дихати одним повітрям з тими, хто нас ненавидить, хто нас розстрілював і катував, хто відверто називає нас недолюдьми.
Втім – Вам цього не зрозуміти, як не розуміє ситий голодного. Вірніше не так: як не розуміє підла людина сусіда, що має якусь гідність. Ви пропонуєте приповти до Мірошника і простити його про мир. Я - не хочу. Я бажаю аби Міпошник щонайменше, сидів у тюрмі, а не у Луганській обасній адміністрації чи, не дай Ьог, у Верховній ріді. Вам цього мого бажання не зрозуміти. 

Отож, мушу Вам сказати: працюватиму на те, аби Ви та уся партія «Батьківщина» пішли в політичне небуття. Ну а вже потім почнемо розбиратися з вами усіма індивідуально.
Спитаємо за усе. Усе пригадаємо. Суд над вами усіма буде справедливий, але суворий.
Спитаємо також і з усіх тих, хто Вас підтримував, "розкручував", спонсорував і захищав.

Інакше – ніяк. Ви перетнули межу. Ви фактично закликали здати Донбас Путіну і його холуям. Та ще й попросити у них пробачення.
Особисто я цього робити не збираюся.
Маю честь,
ПАВЛО ПРАВИЙ, колишній шахтар, історик, письменник, луганчанин.
Павло Правий

Это, в принципе, одно и то же.

Олег Ляшко
19 ч · Киев ·
Іду зі свята із журбою...
Разом з призером Олімпійських ігор у Сіднеї і нашим депутатом Денис Силантьев, колегами Андрій Лозовий та Ігор Мосійчук і однодумцями прийшли сьогодні на Софійську площу провести і побажати перемог нашій гордості - Національній Олімпійській збірній України.
На жаль, не зустрів нікого з політиків, крім однопартійців і чиновників, які прийшли більшою мірою, бо посада зобов'язує.
Ми привітали наших спортсменів. Бажаємо лише витримки і перемог во славу України.
Тим більше, здоровий спосіб життя, який вони пропагують своїм прикладом - це майбутнє прийдешніх поколінь українців.
Це світлина Osman Karimov. Поряд зі мною - Світлана Трифонова, лижниця, заслужений майстер спорту України. Паралімпійська призерка. Вона - неймовірна. Коли дивлюсь на її усмішку, відчуваю, що неможливого не існує. Українці - нація сильних.
З Богом!

Головой еще раз покачай....и вздохни прилюдно о злой судьбе Рашки!!!!!

Павло Правий? А хто цэ? © )

Они своими руками творят свою судьбу.

а почему бы и не поболеть за соседей . Мы ж не свидомое жлобье в самом деле....